8.04.07. відбувся „Вечір поезії” під назвою „Тобі – Життя...”. На заході сонця у одному із затишних куточків стародавнього Львова, під мелодійний супровід фортепіано, поетеса Ольга Топольницька читала свої вірші. Ліричні, романтичні
настрої вплітались в аромат львівської кави і дещо релаксаційно діяли на жінок-слухачок. Хтось згадував своє перше кохання... Хтось моменти самотності... Хтось просто поринав у світ власних почуттів і фантазій... Всім було затишно і добре.Кожна жінка – в душі поетеса, не завжди вона вміє викласти свою душу на папір, але у найпотаємніших куточках свого серця зберігає перлини неписаних нею віршів...
„В П А Р К У”
ОСЬ ТАК БИ ЗНИКНУТИ
ПОСЕРЕД ЦЬОГО ВІТРУ...
РОЗТАНУТИ
НЕНАЧЕ Й НЕ БУЛО...
РОЗМАЗАТИСЬ
У КОЛЬОРІВ ПАЛІТРІ –
РОЗЛИТИСЬ В НЕБО...
ВИРОСТИ В СТЕБЛО...
ЗАПЛУТАТИСЬ В КУЩАХ...
ЗГУБИТИСЬ В ТРАВАХ...
В РОСІ ВТОНУТИ...
ПРОСОЧИТИСЬ В ГРУНТ...
СТАТИ УСІМЙ НІЧИМ
В ТВОЇХ ЗАБАВАХ
ЯК ВДИХ І ВИДИХ
ЯК ПОКОРА Й БУНТ...
„Ж І Н Ц І...”
ЧОМУ ТОБІ СОРОМНО СТАТИ НА МИТЬ БОЖЕВІЛЬНОЮ?
НЕНАЧЕ ТИ З МИТІ ЦІЄЇ НАЗАД НЕ ВТЕЧЕШ.
ЗНІМИ ЦЮ НАПРУГУ З ПЛЕЧЕЙ,
РОЗВЕРНИ ЇХ! СТАНЬ ВІЛЬНОЮ!
І НАВІТЬ, ЯКЩО ТИ ДЛЯ КОГОСЬ НАЗАВЖДИ ПОМРЕШ.
ХОЧ РАЗ НЕ ЛАМАЙ СВОЮ ВОЛЮ
ХОЧ РАЗ ПОЛЮБИ СЕБЕ!
СВОЮ ГЛИБИНУ, А НЕ ЗОВНІШНІЙ СВІЙ АТРИБУТ!
ЯКЩО ЦЯ СЛЬОЗА ЗАХОТІЛА СТАТЬ СПРАВЖНЬОЮ ЗЛИВОЮ
ДОЗВОЛЬ ІЙ - ХАЙ ЗМИЄ БУДДЕННОСТІ ПРАВЕДНИЙ БРУД!
НЕ ВІР ТИМ ЩО КАЖУТЬ:
” ДОСТОЇНСТВО В ТВОЇЙ БЕЗСИЛОСТІ....”
ТИ ЗДАТНА ТВОРИТИ! ТИ ТІЛЬКИ ПРОКИНСЯ! ЗГАДАЙ!
ДЛЯ ЧОГО ТИ ПРОСИШ НАВКОЛІШКАХ БОЖОЇ МИЛОСТІ
ТИ В НАДЛИШКУ МАЄШ ЇЇ! – ТРОХИ СВІТУ ВІДДАЙ!
ТИ ЗАВЖДИ КОХАНА БУЛА
ЗАВЖДИ БУЛА ЩАСЛИВОЮ
ТИ БЛАГОСЛОВЕННА БУЛА БЕЗКОНЕЧНІСТЬ ВІКІВ
НАПОВНЕНА СВІТЛОМ ЛЮБОВІ – НЕЗРИМОЮ СИЛОЮ
ДАРМА – ЧИ В БАГНЮЦІ, ЧИ В ЗОЛОТІ ПИШНИХ ВІНКІВ...
